Концепція

проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми "Формування здорового способу життя молоді України" 
на 2013-2017 роки

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Молодіжна політика в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики. Для суспільства це має принципове значення, адже саме молодь є тією соціальною групою, яка визначає зміст і характер майбутнього, концентрує в собі перспективні тенденції суспільного розвитку.

Суспільство, держава, сім’я, школа, громадськість незмінно ставлять перед собою завдання виховати людину-громадянина, тобто особистість з певним комплексом особистих якостей і рис характеру, яка вміє жити спільно з іншими, дотримуючись норм співжиття, побудованих на історії, традиціях, надбаннях своїх попередників, які склалися на національному ґрунті.

Перспективи подальшого розвитку української нації пов’язані з пошуком оптимальних шляхів розв’язання проблеми збереження та зміцнення здоров’я населення, зокрема молоді. Від цього також залежить стан і розвиток економіки, соціальної та духовної сфери суспільства, коли від стану здоров’я молодого покоління залежить якість продуктивних сил і потенціал майбутнього суспільного розвитку. На жаль, на сучасному етапі питання збереження здоров’я молодого покоління залишається досить гострим, а показники й тенденції продовжують залишатися незадовільними.

Наявність таких чинників як стабільна зайнятість молоді, постійне джерело її доходів, тісні стосунки з родиною, підтримка з боку соціального оточення є тим захисним чинником, що має на меті допомогти молодій людині успішно реалізувати свій особистісний потенціал й створити середовище, сприятливе для формування здорового способу життя.

Загалом на поширення негативних явищ у молодіжному середовищі впливають різні чинники, серед яких, в першу чергу, негативні явища у духовній сфері суспільства, економічна нестабільність і складність розв’язання соціальних проблем та ін.

Тому світова наука пропонує цілісний та системний погляд на здоровий спосіб життя як феномен, що інтегрує в собі п’ять складових здоров’я особистості – соціальну (суспільну), духовну, інтелектуальну (розумову),  психічну і фізичну. У реальному житті всі ці складові функціонують одночасно, а їх вплив характеризує загальний стан здоров'я людини як цілісного складного феномену.

Від здорового розвитку молодого покоління залежить не тільки сучасне, а й майбутнє країни. Тому існує велика потреба у формуванні дієвої державної політики щодо популяризації здорового способу життя.

Наразі маємо ситуацію, коли реалізація багатьох заходів, пов’язаних із збереженням здоров’я, спрямована на проведення переважно лікувально-профілактичних дій. Водночас науковий аналіз факторів впливу на здоров'я людини свідчить про те, що якщо умовно прийняти стан здоров’я людини за 100 %, то на 20 % воно залежить від спадковості, на стільки ж – від стану екології, на 10 % – від якості системи охорони здоров’я, але найбільше (на  50 %) здоров'я людини визначають фактори, пов'язані з її способом життя.

Тобто розв'язання проблеми здорового способу життя можливе завдяки озброєнню молоді системою відповідних знань, забезпеченню її інформацією, вихованню у неї прагнення до ведення здорового способу життя. Результатами системних і комплексних інформаційно-просвітницьких та інших дій має стати зміна основ поведінки кожної людини, усвідомлення нею особистої відповідальності за власне здоров’я.

Тому формування здорового способу життя є складною соціальною проблемою, в якій медична складова співіснує з правовим, соціально-економічним, політичним та психолого-педагогічним та іншими компонентами.

Про створення умов для здорового способу життя населення та необхідність його високого статусу у суспільстві йшлося, зокрема, на парламентських слуханнях про становище молоді в Україні "Молодь за здоровий спосіб життя" 3 листопада 2010 року. У щорічній доповіді Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України "Молодь за здоровий спосіб життя" за підсумками 2009 року також акцентується увага на формуванні громадської думки й громадської активності на користь здорового способу життя.

Було, зокрема, зазначено, що до основних передумов здоров'я, як правило, відносять вісім чинників: мир, дах над головою, соціальну справедливість, освіту, харчування, прибуток, стабільну екосистему, сталі ресурси. Тому, виходячи з цього, здоров`я кожної людини пов'язано з комфортними стосунками у сім'ї та благополуччям, можливістю працювати й відпочивати, освітою і мистецтвом, продуктами харчування і водою, негативними звичками та соціально небезпечними хворобами, наявністю житла і рівнем достатку, станом екології тощо.

Упродовж останнього десятиліття в Україні спостерігається щорічна тенденція до скорочення кількості розлучень. Так, Міністерство юстиції України констатує, що розірвання шлюбу в 2010 році зареєструвало 126 тис. пар, що на 14 % менше, ніж у 2009 році, й на 25% менше, ніж у 2008 році.

Водночас, наприклад, за даними Державної статистичної служби Великобританії, кількість розлучень за минулий рік зменшилось до самого низького рівня за останні 27 років. В Ірландії розлучення були дозволені лише в 1995 році. У Боснії, Герцеговині, Македонії, Італії на 1000 жителів припадає 0,90 розлучення, у Польщі – 1,7, Німеччині й Швеції – 2,3.

Невтішна картина склалася із психічним здоров'ям українців. Внаслідок постійних стресів значна кількість наших співвітчизників отримують так званий синдром хронічної втоми.

Також одним із найважливіших чинників, що впливають на тривалість життя та здоров'я населення, є незадовільна якість продуктів харчування.

Актуальною та надзвичайно гострою проблемою України залишається низька якість питної води. За власними запасами води, доступними до використання, Україна є однією з найменш забезпечених країн Європи. Майже половина очисних і каналізаційних споруд нині не відповідають сучасним стандартам, оскільки на них використовують застарілі технології.

Україна значно випереджає  країни Європи за кількістю курців. В Україні налічується 12 млн курців (3,6 млн жінок і, відповідно, 8,4 млн чоловіків) – це 40 % населення працездатного віку, кожна третя-четверта жінка репродуктивного віку (20-30 років). Куріння спричиняє в Україні приблизно 110 тис. смертей щорічно.

Наразі ситуація щодо поширення негативних явищ серед української молоді має тривожну статистику. Так, за результатами дослідження щодо динаміки вживання алкоголю, наркотиків, поширеності тютюнопаління серед учнівської молоді, 91 % дівчат і хлопців віком 15-16 років уже мають досвід вживання алкоголю (у 1995 році таких було 87 %), 63 % – досвід тютюнопаління, ще 14 % – вже "спробували" марихуану. Найбільш поширеним як серед хлопців, так і серед дівчат є вживання пива (відповідно 70 % і 56,5 %). У 2008 році медиками було вперше зареєстровано 48 випадків (0,6 на 100 тис. дітей) дитячого хронічного алкогольного синдрому.

Лише 9 % підлітків, які живуть або працюють на вулиці, детально інформовані про епідемію ВІЛ/СНІДу. Проблема розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, наркоманії та інших соціально небезпечних хвороб досягла критичної позначки, оскільки більше 70 % хворих – це люди працездатного та репродуктивного віку. За даними національних і міжнародних організацій, лише кожна шоста людина, яка живе з ВІЛ, знає про свій статус.

За даними Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, стан фізичного і психічного здоров’я молоді в Україні є тривожним. Якщо вісім років тому близько 90 % учнів мали відхилення в стані здоров’я, понад 50 % – незадовільну фізичну підготовленість, то сьогодні ці показники значно погіршилися, а Україна за станом здоров’я населення опинилася на сотому місці у світі. За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України переважна більшість дітей віддає перевагу пасивному відпочинку біля телевізора чи комп’ютера.

Тому збереження й зміцнення здоров’я шляхом інформування дітей та молоді, надання їм знань щодо необхідності ведення здорового способу життя, поліпшення рухової активності нині визнано найактуальнішими проблемами.

На вирішення вищезазначених проблем в Україні реалізується низка загальнодержавних програм, заходи яких спрямовані на розв’язання соціальних проблем, "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року, Національна програма забезпечення молоді житлом на 2003-2012 роки, Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, План заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки, Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2009-2015 роки.

Реалізація зазначених програм дала певні позитивні результати, які необхідно використати при розробці нової програми.

Держава поступово вирішує питання охорони здоров’я населення шляхом проведення лікувально-профілактичних дій. Але потрібно поширювати знання з популяризації здорового способу життя, екологічного виховання, здійснювати заходи, спрямовані на зміну мотивів і поведінки всього населення, а саме:

– органи виконавчої влади мають забезпечувати реалізацію заходів, спрямованих на формування здорового способу життя та профілактику негативних явищ, які мають місце в дитячому й молодіжному середовищі, але через епізодичне фінансування не мають можливості суттєво змінити тенденцію щодо погіршення ситуації з поширенням соціально небезпечних захворювань;

– в країні повинна проводитися державна політика обмеження куріння та вживання алкогольних напоїв, але через відсутність механізму контролю ці дії практично не впливають на позитивну зміну ситуації в цілому.

Отже, нагальною є потреба щодо розробки нової концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми "Формування здорового способу життя молоді України", заснованої на ефективному використанні вже набутого досвіду з реалізації попередніх програм, наявності підготовлених кадрів, запровадженні інноваційних методичних прийомів мотивації на здоровий спосіб життя через розвиток усіх аспектів здоров'я та підвищенні ефективності моніторингу інформаційно-просвітницьких заходів.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності
її розв’язання програмним методом

Недостатній рівень соціальної активності молоді, низька компетентність молодих людей з питань участі в усіх сферах суспільного життя та процесі формування й реалізації державної політики зумовлені, насамперед, відсутністю:

– комплексного підходу у діяльності держави в питанні формування здорового способу життя;

– постійної оцінки та моніторингу попередження соціально небезпечних захворювань серед дітей та молоді,  формування здорового способу життя та популяризації активного й корисного для розвитку особистості дозвілля;

– активної участі молоді в реалізації й розробці заходів щодо здорового способу життя (коли вона виступає свідомим учасником зазначеного процесу);

– розуміння кожною молодою людини особистої відповідальності за власне здоров’я та дотримання здорового способу життя та  норм гігієни;

– стратегії громадської активності молоді щодо формування ціннісних орієнтацій;

 – зменшенням чисельності позашкільних навчальних закладів, соціокультурних, розважальних та інших закладів і установ, що мають на меті забезпечення  виховання та проведення змістовного й активного дозвілля  дітей та молоді, об’єктів інфраструктури сприяння зайнятості молоді, підтримки молодіжного підприємництва тощо.

Ці проблеми можуть бути вирішені на основі поєднання зусиль органів регіонального та галузевого управління, а також з прийняттям Загальнодержавної цільової соціальної програми "Формування здорового способу життя молоді України" на 2013-2017 роки (далі  –  Програма).

Програма повинна бути спрямована на зміцнення особистісної самооцінки та відхід від інфантилізму й пасивності молодих людей. Необхідно сформувати у них усвідомлене ставлення до власного здоров’я і готовність брати на себе відповідальність за спосіб свого життя  та життя своїх дітей.

Мета Програми

Мета Програми полягає у створенні нормативно-правових, організаційних, соціально-політичних передумов щодо формування і запровадження здорового способу життя молоді, що, в свою чергу, позначиться на всіх сферах життя суспільства, починаючи із загальнодержавного, регіонального й місцевого рівнів.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми
на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Проблема формування здорового способу життя молоді може бути вирішена двома шляхами.

Перший шлях передбачає розв'язання молодіжних проблем в Україні через здійснення державними установами за рахунок бюджетних коштів системних культурно-просвітницьких, інформаційних  та інших заходів, що дасть змогу певною мірою забезпечити контроль і звітність перед державою і громадою у розв’язанні проблем у молодіжному середовищі.

Проте можливості для реалізації цієї діяльності є обмеженими, оскільки потребують значних бюджетних коштів і надмірної опіки держави над молоддю.

Другий шлях потребує прийняття в установленому порядку Загальнодержавної цільової соціальної програми "Формування здорового способу життя молоді України" на 2013-2017 роки, що дозволило б створити нормативно-правові, матеріально-технічні та фінансові підвалини  превентивної роботи із впровадження ефективних механізмів  мотивації  молодих людей щодо дотримання здорового способу життя, за яких вона самостійно обере свій шлях до здоров’я через формування у неї громадянської свідомості ті відповідальності. Для створення зазначених умов необхідно почати з впровадження заходів радикальної профілактики антисоціальних явищ.

Нині в Україні, як і в усьому світі, переважає неоптимальна модель профілактики, спрямована на попередження розвитку захворювань і проведення заходів боротьби зі шкідливим для здоров’я вживанням тютюну, алкоголю, наркотичних та інших психоактивних речовин.

А профілактика, за визначенням ВООЗ, – це різнобічна, багатогранна діяльність, що перешкоджає шляхом надання громадянам відповідних знань поширенню негативних явищ у суспільстві. Радикальна профілактика повинна включати систему державних заходів, які мають на меті надання інформації молоді про негативні фактори, що впливають на їх здоров’я,  та роз’яснення їх шкідливого впливу на здоров’я, а також забезпечення гармонійного розвитку молодої людини.

Основними шляхами реалізації завдань радикальної профілактики можна вважати:

– навчання здоровому способу життя: усвідомлення, розвиток і тренування основних навичок адаптування до вимогами соціального середовища,  вміння керувати своєю поведінкою;

– надання молоді психологічної і соціальної підтримки (вироблення відповідних позицій та поведінки);

– зміни соціально-культурних умов життя молоді (пропаганда здорового способу життя, гігієнічне виховання тощо);

– створення умов, спрямованих на зміцнення здоров’я, – підвищення трудової активності молоді, включаючи умови праці, відпочинку;

– профілактичні заходи, що контролюють споживання і поширення тютюну, алкоголю, наркотичних та інших психоактивних речовин;

– інформування батьків, працівників різних установ про різноманітні ознаки вживання адиктивних речовин, надання інформації про те, що необхідно робити, якщо дитина почала їх вживати.

Результатами впровадження радикальної профілактики мають стати:

значне покращення рівня знань молоді і громадян України в цілому про роль здоров’я людини в її житті та шляхи його зміцнення;

поліпшення загального стану здоров’я громадян, зокрема молоді;

кардинальне посилення мотивації молоді до збереження та зміцнення свого здоров’я.

На сьогодні в Україні ситуація із зміцненням здоров’я населення характеризується такими особливостями:

існують відомчі стандарти, окремі технології і методики, що довели свою ефективність. Але цими напрацюваннями не завжди користуються всі ті фахівці, які працюють у сфері формування здорового способу життя;

як відомо, нині існує значний дефіцит бюджетного фінансування програм і профілактичних заходів;

кожне відомство та його структурні підрозділи, партнери – громадські організації пропонують людям, які звертаються по допомогу, різні адресні послуги, але ці послуги не носять постійний і систематичний характер;

інформаційний складник не є спрямовуючим у роботі з населенням;

не повністю використовується потенціал і резерви громадських організацій;

не розроблено механізм ліцензування й акредитації цих організацій.

Робота щодо здорового способу життя населення, в межах компетенції  в кожному окремому випадку здійснюється не завжди послідовно та узгоджено. Кожне Міністерство має певні успіхи та може і повинно говорити про свої здобутки у вирішенні цього питання. Проте загальна робота носить несистемний характер. Загальні результати, з огляду на цифри щодо захворювань на ВІЛ/СНІД, туберкульоз, вживання молоддю алкоголю та тютюну, не дають надію на здорове покоління.

Актуальність розроблення концепції і програми підсилюється тим, що з кожним роком зростає кількість кризових явищ у суспільстві. Вони тісно пов'язані не тільки з політичною, соціально-економічною ситуацією, а й умовами виховання та побутовим неблагополуччям у сім'ях, недоліками в організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, негативним впливом антигромадських елементів тощо.

Існує нагальна потреба у вихованні здорового покоління громадян. Тому необхідно розробити Загальнодержавну цільову програму з формування здорового способу життя з постійним фінансуванням.

Другий шлях є більш ефективним, оскільки не потребує значних коштів. Прийняття в установленому порядку Загальнодержавної цільової соціальної програми "Формування здорового способу життя молоді України" на 2013-2017 роки є найбільш оптимальним.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання заходів

       Виконання Програми можливе шляхом:

– формування громадської думки щодо нетерпимості до проявів серед населення і, зокрема, молоді, шкідливих звичок шляхом залучення громадянського суспільства до процесу вироблення та реалізації політики в сфері здорового способу життя;

– виховання у молодого покоління відповідального ставлення до свого здоров'я завдяки розробленню й впровадженню сучасних механізмів і методик популяризації здорового способу життя, залучення ЗМІ;

– зміцнення здоров’я дітей та молоді, формування у них позитивної мотивації щодо здорового способу життя шляхом якнайширшого впровадження сучасної моделі навчального закладу (дошкільного, загальноосвітнього, позашкільного та професійно-технічного) – Школи сприяння здоров’ю;

– посилення ролі ЗМІ як інформаційного складника процесу формування здорового способу життя шляхом систематичного оприлюднення достовірної інформації з питань здоров’я;

– підвищення ролі та престижу сім’ї шляхом пропаганди кращих традицій української сім’ї;

– виховання почуття відповідальності в молодих батьків за здоров’я, безпеку і поведінку дітей шляхом надання соціального житла молодим подружжям, які його потребують;

– гарантоване забезпечення молодих людей першим робочим місцем шляхом бронювання робочих місць;

– удосконалення системи оздоровлення та відпочинку молоді шляхом реконструкції оздоровчих закладів;

– розроблення та здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня тривалості життя, шляхом підвищення якості та безпеки послуг;

– вдосконалення системи кредитування молоді на здобуття вищої освіти;

– посилення державного контролю за розміщенням реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом посилення громадського контролю за дотриманням законодавства;

– посилення координації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в розв’язанні проблем, пов’язаних із популяризацією здорового способу життя;

– створення професійної служби моніторингу громадського здоров’я.

Запропоновані шляхи є доцільними, оскільки мають вплинути на духовність, інтелект, фізичний розвиток, сформувати особистість лідера та емоційно здорову людину.

Терміни виконання заходів щодо популяризації здорового способу життя з акцентуванням у кожному році на активності за тематичними напрямами, під гаслами яких відбуватимуться інформаційні кампанії та просвітницькі заходи:

2013 рік – рухова активність та змістовне дозвілля (рік під гаслом "Від здорового новонародженого – до олімпійця!");

2014 рік – духовне та моральне становлення, розвиток громадянської свідомості (рік під гаслом "Ми за здоров’я, здорове життя, здорове майбутнє!");

2015 рік – репродуктивне здоров’я, підготовка до сімейного життя та відповідального батьківства (рік під гаслом "Молода, здорова людина – запорука щасливої родини! ");

2016 рік – алкоголізм та тютюнопаління, шкідливі звички (рік під гаслом "Пізнай себе, створи себе!");

2017 рік – зміна поведінки на користь здорового способу життя (рік під гаслом "На шляху до здоров’я: від усвідомлення до дії!").

Очікувані результати виконання Програми,
визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

– забезпечити чітку координацію зусиль органів державної влади та громадських організацій, об’єднань молоді у сфері запровадження здорового способу життя як одного з напрямів державної молодіжної політики;

– збільшити кількість Шкіл сприяння здоров’ю;

– створити здорове середовище в навчальних закладах;

– збільшити частку дітей і молоді, які ведуть здоровий спосіб життя (результати щорічного тестування);

– збільшити кількість дітей і молоді, поінформованих про соціально небезпечні захворювання та шкоду від вживання наркотиків, алкоголю та тютюну;

– сформувати особисту відповідальність за стан здоров’я в кожної молодої людини;

– змінити негативне та споживацьке ставлення до навколишнього світу.

Ефективність програми визначається на основі моніторингу досягнення центральними й місцевими органами виконавчої влади її показників.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Фінансування заходів передбачається за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, грантів міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законодавством.

Орієнтовний загальний обсяг видатків для виконання заходів Програми становитиме майже 15 млн гривень.

Обсяги фінансування Програми уточнюються під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік у межах видатків, що передбачаються для кожного головного розпорядника коштів. Остаточна оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми (з обґрунтуванням обсягів фінансових ресурсів за джерелами фінансування та результатами проведення оцінки реальних можливостей ресурсного забезпечення виконання Програми за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел), проводиться після узагальнення пропозицій, що надійшли від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади під час розроблення проекту Програми.