Intro | Про портал | Міжнародне молодіжне співробітництво | Молодіжні та дитячі організації України | Молодіжна політика в Україні | Новини | Навчання дітей та молоді | Програма Intel "Шлях до успіху" | Контакти |
---|
Здоров'я - це стан живого організму, при якому організм у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Збереження та відповідальне ставлення до здоров'я - безпосередній обов'язок усіх громадян.
Всі добре знають, що "здоров'я - добре, а хвороба - погано". Хоча здоров'я - це не тільки відсутність хвороб або фізичних вад, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.
Проте повне фізичне і душевне благополуччя може визначати лише ідеальне здоров'я, яке практично не зустрічається.
Тому основною ознакою здоров’я є здатність до значної пристосованості організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії екстремальних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно функціонувати в цих умовах. Таким чином, здоров’я - це здатність організму активно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров’я - це здатність організму перебувати в рівновазі з оточенням.
Загального, прийнятного для всіх показника, за яким можна було б визначити рівень здоров’я чи його якість немає. Функціональний стан організму та показники його діяльності змінюються у тої самої людини навіть протягом декількох годин (одразу після пробудження і після вставання з ліжка, до прийому їжі та після її прийому і т.ін.).
Складові здоров'я
Ступені здоров'я
Піклування про власне здоров'я
Кожна людина повинна дбати про своє здоров'я в першу чергу сама. Краще запобігти захворюванню, ніж лікуватися. Першим важливим елементом піклування про здоров'я є відсліджування власного самопочуття. Важливе місце займає особиста гігієна, активне і здорове дозвілля, змістовне спілкування з однолітками, комфортні умови навчання.
НАРКОМАНІЯ: ПРОБЛЕМИ, ОСОБЛИВОСТІ, ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Проблема розповсюдження та зловживання наркотичних засобів в останні роки набуває гостроти і більш широких масштабів, що починає становити загрозливого характеру. У зв’язку з цим виникає актуальність та необхідність у вивченні досвіду з розв’язання цієї проблеми у деяких інших країнах світу, наприклад у США.
За даними статистичних досліджень 80-90-х років, більше 5 млн. американців регулярно приймають кокаїн, біля 0,5 млн. чоловік постійно вживають героїн, кожний дванадцятий палить марихуану.
Проблема наркоманії на сучасному етапі характеризується різким зростанням немедичного зловживання наркотичних засобів американцями, які належать до середнього класу суспільства, а також становляться помітними негативні тенденції, охоплення більш молодого населення, навіть дітей. Зловживання кокаїну, героїну, марихуани як раз серед молоді у віці від 18 до 25 років (22%), ніж серед інших груп населення (6%).
За даними Інституту соціальних досліджень при Мічиганському університеті за період навчання біля 30% всіх студентів коледжів прилучаються до кокаїну. Зловживання кокаїном зросло порівняно з 1993 роком на 11%. Популярність кокаїну пояснюється простотою його вживання, відсутністю запаху, легкістю транспортування. Необхідно підкреслити, що в останній час на вулицях американських міст з’явився новий вид кокаїну - для паління, відомий під назвою «крек». Відносно невисока ціна на наркотичний засіб пояснює його широку популярність.
Фіксується негативна тенденція - зростання зловживання седативних лікарських препаратів (що містять барбітурати) і амфетамінів.
Зловживання наркотичних засобів та психотропних речовин - це явище, що зустрічається як серед молодих жінок, так і серед чоловіків, незалежно від віку, місця проживання, суспільних груп.
Найбільш поширеним наркотичними засобами є марихуана і кокаїн.
З іншого боку, ще більшої небезпечності набуває вживання психотропних речовин в немедичних цілях, тобто не за призначенням лікаря.
Психоактивною речовиною є така речовина, прийом якої здатний до зміни тями або психіки. Подібні речовини найчастіше входять до складу лікарських засобів (наприклад, мікстур, настоянок), а також зустрічаються у рослинах, котрі зі старовинних часів використовуються нетрадиційною медициною.
У деяких штатах США наркотичні засоби або психотропні речовини прописуються тільки на спеціальних державних бланках (наприклад, рецепт на амфетамін прописується на особливих державних бланках у трьох екземплярах). Всі психоактивні речовини можуть стати предметом зловживання, помилкового вживання та розвитку психологічної або фізичної залежності. Щороку американськими лікарями виписується 300 млн. рецептів на психоактивні речовини або речовини, що сприяють зміні настрою, і американці вживають 40 млрд. таких лікарських засобів. Слід вказати, що ці речовини викликають залежність і можуть привести до токсикоманії чи психоневрологічних та інших розладів.
Крім зловживання традиційними наркотичними засобами, психоактивними речовинами й іншими лікарськими речовинами, сьогодні в США виникла загроза поширення нових видів речовин, які являються хімічними аналогами препаратів, що контролюються, однак не входять до переліку заборонених для вживання лікарських засобів. З іншого боку, такі аналоги є в декілька разів сильнішими, ніж їх прабатьки, вони викликають серйозні порушення психічної діяльності та являють собою велику небезпеку для здоров’я людини.
Перші спроби встановлення законодавчого контролю над наркотичними засобами з метою обмеження їх доступності належать до початку двадцятого сторіччя. Однак, вживання наркотиків на той час не каралося кримінальним законом. Більшість штатів прийняли законодавчі акти, які забороняли продаж опіатів і кокаїну без рецепту лікаря.
Аналіз законодавства США свідчить про постійні зміни в кримінально-правовій політиці, які виражаються то у посиленні, то у пом’якшенні кримінальної відповідальності та покарання за володіння наркотиками й іншими речовинами, котрі підлягають контролю. Як наслідок, до теперішнього часу число паліїв марихуани залишається на постійно високому рівні і не збільшується за останні роки лише за рахунок розширення вживання тих наркотиків, які являють собою особливу небезпеку, наприклад, героїн.
У 1970 р. був прийнятий Єдиноманітний закон про лікування і реабілітацію осіб, що страждали залежністю. Згідно з цим законом лікуванню підлягали три категорії осіб:
Єдиноманітний закон установлює цілісну програму лікування, яка фінансується урядом штату чи міською владою. Ця програма містить у собі три категорії заходів:
Цей закон вказує на необхідність встановлення типу лікарської залежності (на підставі встановлення класу речовини, що викликала цю залежність), і, виходячи з цього, обирається програма лікування, що містить у собі, по-перше, діагностику і медичну, психіатричну, психологічну та соціальну допомогу, а також діяльність різних суспільних служб з запобігання наркоманії. Закон передбачає і добровільне лікування наркоманів, якщо вони не були раніше притягнуті до кримінальної відповідальності, але їм поставлено діагноз залежності. Особам молодого віку при цьому не потребується згода батьків чи опікунів. Таким чином, законодавець висловлює мету максимального збільшення кількості осіб, що бажають лікуватися за власним бажанням.
Як альтернатива добровільного лікування, в законі передбачено і примусове лікування. Воно призначається особі, затриманій за будь-який злочин до висунення їй обвинувачення, або особі, що звинувачується в здійсненні злочину до винесення вироку суду. Даний розділ застосовується до всіх трьох категорій осіб.
Особа, яка направлена на примусове лікування, проходить діагностику, потім слідує рекомендаціям лікаря про необхідність лікування і тільки тоді на розсуд обвинувача чи суду з врахуванням тяжкості злочину їй може бути призначено лікування, або воно може бути призначено пізніше, як додаток до кримінального покарання. В цьому випадку наркомани, засуджені до тюремного ув’язнення, повинні відбувати покарання в службах лікування, що знаходяться на території виправної установи.
На практиці система примусового лікування знайшла значне поширення на території штатів, крім того добровільне лікування в багатьох випадках переросло в примусове, що само по собі відвертало осіб, які потребували лікування. Тому, чимале значення надається превентивним програмам, що діють на місцевому рівні (психіатричні лікарні) із залученням участі громадськості.
Однією із глобальних проблем сучасності є взаємозв’язок між наркоманією та злочинністю.
Тривале вживання наркотичних засобів професійними злочинцями призводить до росту числа кримінальних злочинів, які вони скоїли.
З вищенаведеного можна зробити висновки:
Необхідно об’єднати зусилля всіх громадян в енергійному протистоянні наркозалежності. Необхідно забезпечити взаємодію всіх державних структур і суспільних організацій, діяльність яких безпосередньо пов’язана не тільки з боротьбою, але й профілактикою наркоманій, токсикомани, полінаркоманій та інших станів залежності, лікуванням й реабілітацією наркологічних хворих.